Олексій Толкачов: "Основою майбутньої цивілізації стане любов"
Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з громадським діячем, мислителем Олексієм Толкачовим.
Хоча воно і з'явилося в пресі два роки тому, його зміст актуальний і досі. Це інтерв'ю розкриває смисли "Омріяної України" та закладає дороговкази для світоглядної роботи Благодійного фонду "Омріяна Країна".
Головна причина нинішньої кризи у світі полягає не в економічних негараздах, а обумовлена хибними базовими цінностями взаємодії людей у суспільстві. Гроші, бізнес, влада, «гламур», споживацька психологія, максимізація фінансового прибутку – це головне, на чому сьогодні базуються відносини та взаємодія між людьми. Саме це розколює суспільство і роз‘єднує людей, змушує їх конкурувати між собою, ганятися за «липовою» славою та матеріальними статками. Світ опинився на межі хаосу і тотального розвалу економічних, соціальних та державних систем, а всі сфери та інституції суспільного життя потребують тотальних перетворень і оновлення. Вивести світ з кризи може лише поява нової ідеї, заснованої на нових, нераціональних цінностях. В цьому переконаний голова Громадського комітету з національної безпеки України Олексій Толкачов. У квітні 2010 року він презентував проект «Українська мрія» – нову культурно-цивілізаційну концепцію наймасштабнішої перебудови світу в історії людства, яку мають здійснити Україна та українці. Олексій люб'язно погодився детальніше розповісти читачам «НВ» про свою цікаву та неординарну ідею. «Народний вісник»: Олексію, чим у Вашому розумінні є Українська Мрія? Олексій Толкачов, голова Громадського комітету національної безпеки України: «Українська Мрія» – це бачення ідеального майбутнього для людини, українців та всього людства. Це мрія про створення якісно іншого світу, де людина буде щасливою, вільною, та зможе себе реалізувати, де суспільство буде доброзичливим, гармонійним. Світу, де трансформації зазнають усі сфери та інституції суспільного життя, економіка буде не експлуатувати людину, а слугувати їй, а держава буде ефективним каталізатором розвитку суспільства. «Українська Мрія» – це новий культурно-цивілізаційний проект, концепція наймасштабнішої перебудови світу в історії людства, яку мають здійснити українці. «НВ»: На основі яких цінностей буде реалізовуватись Мрія? О.Т.: Нова ідея має засновуватись на нових цінностях. Чому? Бо саме цінності визначають суспільні відносини та впливають на життя людини. Великою помилкою багатьох дослідників є намагання досягти якісно нового результату, лише змінивши форму суспільних відносин. Вони намагаються змінити процедури, закони, форми соціальної організації. Це лише зміна форми, а треба змінювати поведінку людини, що обумовлена певними базовими цінностями. Щоб зрозуміти, які цінності будуть покладені в основу Української Мрії, подивимося на цінності, покладені в основу сучасної цивілізації. Це гроші, успішність, влада, гламур, домінування, споживання, максимізація прибутку, технологічність. Фактично, йдеться про набір раціональних цінностей, які домінують над життям людини, ведуть її до нових та глибших криз. Навіть ті цінності, які пропонуються на противагу переліченим – демократія, солідарність, права людини, толерантність, самообмеження – також є лише раціональними цінностями. Основою майбутнього цивілізаційного проекту стане головна нераціональна цінність – Любов. Сучасний світ побудований без Любові. Про неї багато говорять, але саме її найбільше не вистачає людині в сучасному технологічному, раціональному світі. Тож визначення Любові головною суспільною цінністю, спричинить перебудову усіх сфер соціального життя на основі любові до людини і любові до навколишнього світу. Любов вказує напрямок до наступних цінностей майбутньої цивілізації – свободи, волі та гармонії. В любові людина відчує себе насправді вільною. Воля, заснована на любові, виявить себе у реалізації творчого потенціалу людини. Гармонія – це стан людини і навколишнього світу, який досягатиметься через діяльність, засновану на Любові. Н.В.: Про яку саме Любов йдеться? І чому Ви вирішили, що цінність любові не властива сучасній цивілізації? О.Т.: Йдеться про усвідомлену Любов людини до себе і до інших, до суспільства, до природи, до батьківщини, до майбутнього. Любов всеосяжна – вона не має кордонів. Оскільки людина може дати іншій людині лише те, що має сама, то щоб полюбити ближніх, треба спочатку навчитись любити себе. Цього зараз бракує і тому люди ставляться одне до одного або з презирством, або з раціональним розрахунком. Чому? Тому що замість усвідомленої любові до себе сучасна цивілізація пропонує споживацький егоїзм, який є ознакою психічної незрілості особистості та веде її до деградації. Відтак, суспільні відносини будуються на принципово іншій основі, яка не веде до розвитку та гармонії. Насправді, нічого нового в цих словах немає. Цінність Любові була принесена людству ще дві тисячі років тому. Але що з того, як людство досі не спромоглося усвідомити її цінність і значення? Того, хто ніс Любов – розіп’яли. Іменем Любові вершила свої злодіянні свята інквізиція. Любов забалакали, девальвували та звели до рівня міжстатевих стосунків. Все нове – це добре забуте старе. Переконаний, що саме сьогодні настає час усвідомити наново цінність Любові та змінити своє життя. «Сьогодні» – це вже критичне питання і питання виживання людства. Не більше і не менше. Н.В.: Ви вірите в те, що проблема справді в нестачі любові? Адже бідна людина не буде думати про любов, якщо їй бракує мінімуму для виживання. Можливо, якби підвищився рівень загального достатку, то зріс би й рівень любові одне до одного? О.Т.: Постійні думки про нестачу грошей – поширена помилка. Грошей завжди не вистачає, якщо немає любові до себе, а є лише споживацький егоїзм. Можливо, саме тому багато людей не можуть назвати точну й адекватну суму грошей, яку їм треба для того, щоб почуватися добре. Часто буває, що багатство лише псує людину, творить з неї суспільного паразита, вбиває людяність. Натомість часто в українських селах вдається зустрічати зовсім небагатих, але дуже людяних, справжніх, незіпсованих людей. То хіба лише в грошах справа? Чимало дослідників вже зрозуміли хибність грошових цінностей, та шукають суспільного порятунку в цінностях демократії, верховенства права, законності, гуманізму, толерантності. Але які закони треба прийняти, яку пропаганду толерантності слід провести для того, щоб продавці в магазинах перестали продавати неякісні продукти харчування, а водії маршруток перестали ставитись до пішоходів, як до «бидла»? Щоб держава слугувала суспільству, а суспільство сприяло творчому розвитку особистості? Кажуть, що треба виховувати взаємоповагу, взаємоввічливість, солідарність, громадянську свідомість тощо. Можна напридумувати скільки завгодно раціональних термінів та конструкцій. Та куди простіше звернутися до Любові! Продавець з любов’ю порадить вам не купувати неякісний товар, а водій з любов’ю дасть дорогу пішоходу. Чиновник з любов’ю потурбується про те, щоб якнайшвидше видати довідку людині, а лікар з любов’ю прийде на допомогу пацієнту без «задньої» думки про хабар та винагороду. Подивіться самі на будь-яку сферу життя – Любов вирішує всі проблеми, перетворює всі сфери соціальних відносин! Н.В.: Чому Ви пов’язуєте майбутній цивілізаційний проект саме з Україною? Чому Мрія є саме українською? О.Т.: Найперше тому, що ми народились і живемо в Україні. Для чогось це було потрібно. Відтак творити майбутнє будемо саме тут, в нашій країні, а не десь в іншому місці. По-друге, на мій погляд, українці є найбільш здібними до реалізації цивілізаційного проекту на основі Любові, оскільки мають розвинене серце. Відтак, часто живуть серцем, а не розумом. Цінності любові, краси, гармонії, волі, свободи – їх неможливо осягнути виключно розумом, їх можна відчути у всій повноті лише серцем. І я переконаний, українці до цього мають виключно добру схильність. По-третє, глибока криза в Україні, численні невдачі на державотворчому шляху, дозволяють українцям якнайкраще розвивати свідомість і швидше зрозуміти, в чому основна проблема. В суспільстві, де всі одне одного ненавидять, найсильніше відчувається дефіцит Любові. Н.В.: З чого має початися реалізація Української Мрії? О.Т.: На основі Любові має бути змінений суспільно-економічний лад спочатку в Україні, а потім і в інших країнах. Найперші зміни повинні торкнутися людини та її свідомості, оскільки жоден проект не може бути реалізований людьми з нинішнім рівнем свідомості та світоглядних цінностей. Любов має звільнити людину від диктату стереотипів, моди, суспільних стандартів, звільнити від страху та багатьох інших перепон. Любов людини до себе має спонукати її до самовдосконалення та самореалізації. Фактично, йдеться про психічний розвиток особистостей з метою досягнення ними гармонійного стану в душі та у навколишньому світі. Людина стане Творцем і проявлятиме себе в улюбленій справі, як то передбачав ще Григорій Сковорода у своєму вченні про споріднену працю. В деяких моментах, ці ідеї перегукуються з новітніми концепціями про креатократію та креативний клас. Однак теоретики креатократії, забувають, що творчість без Любові може витворити як шедевр мистецтва, так і гільйотину. Н.В.: Як зміниться соціальне життя? О.Т.: Зміна способу життя людини призведе до зміни відносин у суспільстві вбік більшої гармонійності, солідарності, взаємоповаги та взаємопідтримки. Водночас, має відбутися зміна економічної системи на основі Любові, цінність максимізації прибутку слід змінити на цінність максимізації користі для людини. Зменшення долі невиробничих доходів, зменшення домінування капіталу та фінансових інституцій має призвести до гармонізації економічних стосунків та підпорядкування економіки інтересам людини. Зараз якраз проводяться детальні дослідження в економічній сфері, оскільки вона вкрай чутлива і потребує найбільшої уваги. Відповідно, змінюється роль значення права в соціальній системі. Право перестає бути регулятором суспільних відносин, натомість стає їх організатором з метою гармонійного впорядкування соціальних відносин і забезпечення максимальної свободи. Зараз ці дослідження проводяться в рамках розробки теоретичної дисципліни під назвою «правова тектологія» на основі «загальної організаційної науки» Олександра Богданова – так званої «тектології». Держава має стати одним з основних творчих суб’єктів, створюючи інфраструктуру, нові міста, галузі виробництва та економіки, забезпечуючи кожній людині гідні та безпечні умови життя та самореалізації. Одним з основних завдань держави майбутнього буде, як не дивно, навіть не економічна чи господарська функції, а екологічна, інноваційна, науково-дослідна, освітньо-виховна. До речі, про освіту. Держава має забезпечити докорінну зміну всієї системи освіти з метою розкриття здібностей людини, гармонійної соціалізації та розвитку її психіки. Н.В.: Картинка виглядає вкрай фантастичною. В які терміни, на Вашу думку, можна здійснити такі трансформації? О.Т.: Картинка не така вже й фантастична. Зрештою, все, що нас оточує, колись було чиєюсь мрією. Тепер про терміни. За моїм прогнозом, вони не такі і великі, якими могли б здаватися. Всі зміни будуть досягнуті протягом життя одного покоління. Скажімо, за 20 років державної незалежності України можна було б пройти значну частину цього шляху. Та не було відповідного усвідомлення, волі і любові до людини та українського народу. У сучасних політиків любов повністю відсутня, тому ми і не бачили в долі України ані усвідомлення, ані волі до змін, ані реальних зрушень. Н.В.: Але ж такі масштабні соціальні зрушення неможливі, якщо суспільству бракує для цього енергії. Чимало дослідників відзначають виснаженість українського народу, слабкість, недієздатність. Рівень пасіонарної енергії українців вкрай низький, якщо слідувати вченню Льва Гумільова. О.Т.: Енергія в суспільства є і її більш, ніж достатньо. Подивіться лише, скільки суспільство марнує енергії на подолання безглуздих законів, корупційних перешкод, на виживання. Колосальний пасіонарний потенціал українського народу перебуває в неорганізованому та неспрямованому вигляді. Це по-перше. По-друге, сила мобілізації енергії визначається потужністю і привабливістю ідеї. Чим сильніші цілі – тим більші зусилля. А мізернісь цілей обумовлює розслаблення соціального організму. Саме тому зараз ми говоримо не про розбудову держави, демократії, ринкові реформи чи євроінтеграцію, а про надмету – реалізацію цивілізаційного проекту, який стане обличчям людства в третьому тисячолітті. Н.В.: Ви сказали, що Українська Мрія пошириться і за межі України. Яку географію Ви передрікаєте цьому проекту? О.Т.: Як мінімум, від Центральної Європи і аж до Уралу. Україна, запустивши нарешті свій власний цивілізаційний проект, зніме споконвічну розірваність між Сходом та Заходом. Власна геополітична стратегія спиратиметься на чорноморський регіон та буде спрямована з Півдня на Північ. Я переконаний, що український цивілізаційний проект відіграє роль точки концентрації та оновлення для багатьох країн Європейського Союзу, а також для європейської частини Росії. Це своєрідне відтворення Київської Русі в образі довгоочікуваного «Нового Єрусалиму». Однак йдеться в жодному разі не про територіальну чи економіко-політичну експансію, але про світоглядно-духовну. Світ зміниться. Пройде 10-20 років, і настане нова геополітична реальність. Це передрікає більшість експертів, аналітиків та футурологів у всьому світі. Йдеться лише про спосіб та напрям зміни. І я вірю, що в цей визначальний історичний момент українці нарешті перейдуть від стадії споглядання за навколишнім світом до стадії творення нового світу. Н.В.: І останнє запитання. У квітні Ви вперше презентували свої роздуми щодо Української Мрії. Як люди сприймають її сьогодні, адже Мрія повинна стати загальнонаціональною? О.Т.: Це не моя Українська Мрія. Мені вона не належить. Як і будь-яка правильна ідея, час якої настав, вона одночасно визріває в головах багатьох людей по всій країні. Я постійно фіксую велику кількість однодумців. Буття раціонального світу досі не дозволяло їм згадувати про любов, гармонію та інші цінності. Вони боялися здаватися диваками, але душевний порив до якісно інших цінностей у них значно посилився. У той же час, добрим знаком є падіння відсотка явки на виборах – люди усвідомлюють мізерність виборчих програм, безглуздість повсякденної політичної суєти. Люди розуміють, що причина негараздів лежить зовсім в іншій площині і виборами вона не вирішується. Відбувається просвітлення. Хоча обмеженість інформаційних ресурсів поки що не дозволяє «достукатися» до всіх сердець, навіть контакт з 5-10% населення дозволить якісно змінити стан всього суспільства та започаткувати незворотні процеси. А за моїми оцінками, близько 25% українського суспільства вже активно цікавиться особистим розвитком, психічним самовдосконаленням та самостійно відмовляються від матриці цінностей, яка нав’язується мас-культурою. Це добрий знак. Щоб Українська Мрія відгукнулась в серцях – потрібен лише час. Той же час дозволить нам розробити на основі Мрії та її цінностей нові плани і програми реальних науково обґрунтованих перетворень. Н.В.: Ви буквально спровокували ще одне питання. Чи не плануєте Ви для популяризації Української Мрії створити політичну партію чи балотуватись в державні органи? О.Т.: В жодному разі! Створюючи нову систему треба свідомо відмовлятися від гри за правилами діючої системи. Тому таку можливість я навіть не розглядаю. Мені багато разів доводилося відмовлятися від дуже спокусливих пропозицій. І я свідомий того, що створити сьогодні партію чи піти з такими ідеями на вибори – це загубити Мрію. Водночас я переконаний, що люди відразу відчують лицемірство, якщо кандидати на виборах заговорять про любов. Українська Мрія стане реальністю не на виборчих дільницях, а у в свідомості людей. Спілкувався Олексій Піддубний Джерело - h.ua
